Федерация футбола

ЗАСМУТИВСЯ НІЧИЄЮ АМБІЦІЙНИЙ БІБА –
ЗАЛИШИЛИСЬ, ПЕВНО, ЙОГО ФОРВАРДИ БЕЗ ХЛІБА

Попередньо плануючи проведення ювілейного турніру, оргкомітет Кубка „Зорі”-2008 насамперед переймався, аби дійство охопило якомога більше населених пунктів Придніпров’я. З цим завданням організатори іменного розіграшу, здається, справились, принаймні, до зорянського „короваю” виявились причетними одразу дев`ять регіонів, інша річ, що самі господарі подібних святкових бенефісів поставились до виявленої довіри по-різному: одні з повною відповідальністю і професіоналізмом, подарувавши своїм земляками справжнє спортивно-мистецьке свято, інші – з іронією, відверто проігнорувавши змагання. До „когорти” останніх належать і солонянці. У цьому районному центрі, відколи канув у небуття прославлений „Кооператор” А. Клокова і В. Ружицького, футбол, як власне і фізичну культуру та спорт загалом, складається таке враження, силоміць засунули на „гальорку”. А до чого довели тамтешню колосівську арену ? Коли ваш покірний слуга переступив поріг пристадіонної будови, ще якихось років п’ять тому чистенької, охайної всередині, жахнувся, забачивши там... „авгієві стайні”. Цікаво, чи заходив до цього приміщення, перетвореного в туалет і своєрідний наркопритон, хто-небудь із місцевих можновладців ? Може, час вже й зайти ?..

1/2 ФІНАЛУ

Група D

Солоне. Стадіон „Колос”. 1 листопада. 80 глядачів. Головний суддя турніру – Володимир ПАРХОМЕНКО (Мар`ївка).

• АСТРОН (МИКОЛАЇВКА, СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОН) – ЄВРОМОНОЛІТ (ЖОВТНЕВЕ, СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОН) – 3:0 (2:0)
Арбітр – В. Пархоменко (Мар`ївка), асистенти – М. Бугай, А. Костюренко (обидва – Софіївка).
„Астрон”: Р. Ганущак, В. Галімурка, О. Мовчан, А. Перехрест, І. Андрух, О. Корчук (О. Мороз, 63), А. Квасов (Р. Соловей, 16), О. Шипко, С. Квасов, О. Мішуренко, С. Каліберда.
„Євромоноліт”: Є. Білоголовий, Є. Даценко (В. Кругляков, 36), В. Турчин, Л. Москалик, О. Кухаренко, Д. Лопирьонок (В. Рященко, 64), В. Шпилюк, Л. Балабас, А. Кульбіда (С. Ластовченко, 64), В. Пироженко, А. Качуєвський.
Голи: 1:0 О. Шипко (20), 2:0 О. Р. Соловей, 44), 3:0 О. Шипко (62).
Попереджений Р. Соловей (65).
• ЄВРОМОНОЛІТ – ЮНІКОМ (СОЛОНЕ) – 0:5 (0:2)
Арбітр – М. Бугай, асистенти – А. Костюренко (обидва – Софіївка), В. Пархоменко (Мар`ївка).
„Євромоноліт”: Є. Білоголовий, Є. Даценко, Л. Москалик, О. Кухаренко, В. Шпилюк, В. Пироженко, А. Качуєвський, С. Ластовченко, М. Рященко, В. Рященко (Д. Лопирьонок, 42), В. Кругляков.
„Юніком”: О. Солоник (О. Бондар, 36), Є. Самойленко, Є. Тимченко, П. Цуприк (В. Пиляєв, 40), С. Бабкін, С. Панасенко (Ю. Якименко, 42), О. Тимченко, В. Скрипка, А. Намазов, І. Піскун, В. Недождій (В. Гнатюк, 48).
Голи: 0:1 В. Недождій (15), 0:2 В. Недождій (30), 0:3 В. Недождій (45), 0:4 І. Піскун (55), 0:5 І. Піскун (63).
• ЮНІКОМ – АСТРОН – 2:2 (1:0)
Арбітр – В. Пархоменко (Мар`ївка), асистенти – М. Бугай, В. Рященко (обидва – Софіївка).
„Юніком”: О. Солоник, С. Бабкін, Є. Тимченко, Є. Самойленко, П. Цуприк, І. Піскун, С. Панасенко, О. Тимченко, В. Скрипка, А. Намазов, В. Недождій.
„Астрон”: В. Ганущак, М. Бедзай, В. Годило, В. Галімурка, О. Мовчан, А. Перехрест, І. Андрух, О. Мороз (Р. Соловей, 18), О. Корчук (С. Каліберда, 37), О. Шипко, О. Мішуренко.
Голи: 1:0 В. Недождій (10), 2:0 В. Скрипка (38), 2:1 О. Мішуренко (44), 2:2 О. Мішуренко (64).
Попереджений А. Намазов (40).

ТУРНІРНЕ СТАНОВИЩЕ
№ Команда І В Н П М О
1 ЮНІКОМ 2 1 1 0 7:2 4
2 Астрон 2 1 1 0 5:2 4
3 Євромоноліт 2 0 0 2 0:8 0

Враженнями про півфінальний турнір у Солоному ділиться виконавчий директор Кубка „Зорі”-2008 Володимир СОРОКА.

Чимало йде по світу поголосу про непрості футбольні стосунки між миколаївським „Астроном” і „Євромонолітом” із Жовтневого. Керівники двох сільгосппідприємств, чи не одночасно, між іншим, 1986 року, закінчивши вузи і прибувши на роботу у Софіївщину, Микола Григорович Біба і Олександр Іванович Гулій, у цивільному, скажемо так, житті, добрі приятелі-колеги й солідні мужі, зате у спортовій площині – мов ті гоголівські Іван Іванович з Іваном Никифоричем – чубляться так, що й класик би позаздрив. Відаючи про ці взаємини, суддівський комітет, подалі, як кажуть, від спокуси, звів усе-ж представників одного району у стартовому матчі півфінального турніру. Цікаво, що і на попередньому етапі Кубка „Зорі”-2008, у Софіївці, ці формування теж з`ясовували стосунки у пролозі дійства, і тоді перемогу з мінімальним рахунком здобув Біба. Гулій недовго, якихось двадцять днів, чекав нагоди поквитатись із суперником-друзякою. Першого листопада їхні творчі полчища знов зійшлись у січі...
І закрутилося колесо інтриги ! Ініціативу зі стартових хвилин перебрали до своїх рук підопічні О. Гулія, які вже на сьомій хвилині могли скористатись прорахунком воротаря „Астрону”, одначе... За якусь мить вже Денис Лопирьонок опинився у такій позиції, з якої простіше забити м’яч, аніж промахнутись. Та форвард копирснув кулю убік від воріт... і чи не відразу ж був замінений. А ось похибкою оборонців із Жовтневого їхні опоненти скористались на всі сто відсотків. Олександр Шипко, перехопивши „сферу” і вийшовши на побачення з кіпером „євромонолітівців”, холоднокровно „постелив” її у куток. Юнак, окрилений успіхом, так розійшовся, що невдовзі вдруге міг вразити ціль, однак цього разу його візаві по-матросовськи закрив „амбразуру” грудьми. Коли ж після чергового небезпечного удару Сашка кулястий змусив задзвеніти перетинку і продовжував гнути свою „політику”, намагаючись знайти притулок у павутинні воріт, славні хлопці Гулія винесли предмет сперечань із самісінької стрічки.
Та Шипко цього дня таки виконав „стаханівську” норму ! Свій дубль він зробив наприкінці протистояння, скориставшись черговим „подарунком” кіпера „Євромоноліту” і зафіксувавши остаточну трипунктову перевагу своїх побратимів. Вставив свого „п’ятака” у цей гандикап і Руслан Соловей. Вискочивши сам-на-сам з воротарем суперника, він оформив підкорення футбольного Евересту, елегантно підсікши шкіряний снаряд над вже безпомічним лицарем у голкіперських латах...
Фіаско у сутичці земляків, здається, добряче надломило дружину із Жовтневого й попри їхні намагання кинути рукавичку солонянцям, нічого путнього із цієї затії не вийшло. Чи то сил хлопцям не вистачило на другу поспіль гру, чи талану. А, може, й попутного вітерця у свої вітрила. А ось кому у цьому плані пофортунило, так це Віталію Недождію, форварду господарів, який, мов той Робін Гуд, невтомно подорожував обійстям „Євромоноліту” і збивав своїми фірмовими стрілами одне смачненьке яблуко за іншим. Досягши, зрештою, триголу, пішов відпочивати, давши можливість проявити себе іншому снайперу – Ігорю Піскуну. Той будь-що намагався продублювати тріумф товариша, одначе молодому стрільцю не вистачило одного-єдиного голмейстерського „салюту”, аби зіграти із Недождієм унічию.
Я ж знову хочу повернутись до вищезгаданого неординарного виконавця, який протягом звітного двобою „підняв” не один кілометр „цілини”, переміщаючись з флангу на фланг і весь час тримаючи рамку суперника на прицілі. Завважу, що з В. Недождієм автор матеріалу познайомився десь з десяток років тому на – знову ж таки ! – зорянському святі, коли Віталій зі своїми криничанськими однодумцями намагався заявити про себе на весь голос. Не вдалося. Не підтримали тоді тамтешні чиновники ентузіаста гри мільйонів, і невдовзі талановитого організатора і вожака запросили під своє „крильце” верхньодніпровці, де юнак продовжував створювати „маленькі дива”, вийшовши з часом у новому для себе формуванні на чільну позицію.
Неабиякі лідерські якості проявив Недождій і у солонянській дружині. Саме його м’яч, забитий на десятій хвилині протистояння з „Астроном”, певною мірою став переломним, своєрідною громовицею для дружини Миколи Біби.
Прекрасно розуміючи, що тільки вікторія відкриє миколаївцям шлях до фінальної частини, без будь-яких натяків на розвідку вони почали такий масований наступ, таке бомбардування редутів солонянців, що навіть загал уболівальників, певний відсоток якого складали аборигени, почали дружно скандувати: „Бі-ба ! Бі-ба ! Давай гол !” Пошанували, тобто. Уявіть лишень собі: вже до десятої хвилини стрільці „Астрону” не реалізували три просто-таки неймовірні моменти, з кількох метрів примудряючись збивати не павуків у кутках воріт, а... літаючі тарілки у небесному просторі. Дивився-дивився на ці муки своїх колег-суперників Недождій, ухопив шкіряний снаряд, видряпався на ударну позицію і смачно-хльостко приклався до нього: виймай, друже-голкіпере, голяру ! Миколаївці ж тим часом продовжували колекціонувати постріли у „молоко”, вчетверте поціливши у вервечку гав, яка з певної відстані глипала на незрозуміле для неї чоловіче вовтузіння.
Спостерігаючи з ослінчика за тим, як Біба у перерві двобою „втикає” своїм підопічним, на власному прикладі показуючи форвардам куди, чим і як бити, ваш автор не мав сумнівів: після такого президентського вишколу миколаївські гренадери не те що побіжать і заб`ють, а джмелиним роєм понесуться й покусають-розберуть по шматочкам „мур” нещасних „юнікомівців”. Та лиш пролунав дзвіночок на другий тайм, як у створ воріт гостей влетів „метелик”. Скрипка буцнув у бік воріт софіївців, рамщик збирався той тичок-удар парирувати, та м’яч на його подив знайшов десь по дорозі купину, підморгнувши, по-приятельськи вдарився об неї і, змінивши напрям, благополучно прошмигнув поміж ніг вартового...
Необхідно віддати належне гравцям „Астрону”. Двічі вони таки змусили капітулювати оборону солонянців, у заключні хвилини протистояння „насіли” на ворота господарів, та втретє здійняти стяг над фортецею „Юнікому” так і не змогли. Зачувши фінальну сирену, Микола Григорович Біба грізно подивився у бік своїх форвардів та... суддів. У вашого покірного слуги навіть мурашки по тілу пробігли...