Ми обіцяли розповісти про дмухайлівську «Січ» - ще одного нашого представника у першості Петриківського району. … Переїхавши у Дмухайлівку 10 років тому (молодій сім'ї потрібне було житло, а колгосп його давав), Сергій Щербак не забув своєї давньої пристрасті-футболу, адже на його рідній Донеччині, мабуть, немає хлопців, байдужих до цієї гри. У Дмухайлівці знайшов однодумців, таких, як Юрій Соколянський, Олександр Кужіль, Олександр Пігур, Олександр Покотило. Навіть коли у чемпіонаті району настала кількарічна пауза, дмухайлівці були не проти пограти за сусідів-юр’ївців на першість Царичанського району. Коли ж під час спільного турніру з футзалу з петриківцями минулої зими у спорткомплексі «Мрія» з'явилась можливість взяти участь у їхньому «літньому» чемпіонаті, погодилися. -Яку мету перед собою ставили, якщо не секрет? – запитую у землевпорядника Дмухайлівської сільської ради С.Щербака, який у команді «Січ» і захисник, і організатор, і представник по зв'язках с пресою - один в усіх ролях. -Звичайно потрапити до числа призерів не розраховували, але на першу четвірку націлювались. Може б їхні шанси на високе місце і були реальнішими, якби у петриківських командах не грали дніпродзержинці, які на фоні сільських аматорів виглядали майстернішими. Дмухайлівцям же інколи , ніде правди діти, важко було зібрати навіть 11 чоловік-команду (особливо, коли починалися роботи в полі). Адже майже кожен із них має власний земельний пай, який треба обробляти, або ж працює у якості фермера. І все ж вони старалися, коли вже взялися принести радість своїм болільникам, щоб свято футболу у селі не обмежувалося традиційним турніром пам'яті І.Демченка 9 травня. Форма, бутси, м'ячі, сітка – все це мали завдяки спонсору, фермеру Анатолію Семеновичу Зимовцю, бензином для виїздів на ігри як коли допомагала сільська рада, добиралися ж на виїзні матчі власним транспортом (через те і не могли брати кожного разу сільських болільників скільки хотілося б). Склад команди, як уже було сказано, підбирали «на ходу». Тож іноді тому ж Олександру Покотилу доводилося і на воротах стояти (як і самому С.Щербаку, О.Пігуру) - це коли основний воротар Сергій Дяк був відсутній. Серед польових гравців основне навантаження випало на таких, як О.Пігур, С.Щербак, О.Кужіль, О.Покотило, А.Мкртчан. Це кістяк тієї команди1998-1999рр., яка була, коли я приїхав у Дмухайлівку, говорить С.Щербак. Серед молодших він називає О.Таранова, С.Янду – «хочу, щоб він мене замінив, треба ж комусь передавати», братів Олександра і Сергія Коденків, Дмитра Покотила, який ще ходить до школи: «Хочуть хлопці грати – зміна є, - це про школярів, - але боюсь на себе брати таку відповідальність: випускати їх грати проти дорослих». Грали за дмухайлівців також Ігор Манойло і Олександр Нестерук з Котовки («хлопці до нас потяглись»), де ніяк не спроможуться відновити власні футбольну команду. Ледве не забув Юрія Лікаря і Михайла Северина («магдалинівець, але корені дмухайлівські»), Євгена Подріза і Романа Спасенка. Не можна уявити «Січ» без її ветерана Юрія Соколянського, який, хоч уже і не виходить сам на футбольне поле, але завжди з командою – форму підшиває, болільник, боковий cуддя – «спортом хворий» - говорить про нього С.Щербак. В.М.Пилипенко та В.П.Орищенко – це судді, які обслуговували ігри за участю команди. Фермер М.М.Русин – вапно дістати, привезти для розмітки та футбольного поля, без чого теж не обійдешся. Ну, а косили, приводили до порядку футбольне поле, звичайно, самі. - Я задоволений підсумками сезону, - говорить Сергій Щербак. –Задоволений уже тим, що є у селі команда кістяк. А в районі задоволені, що є основа для проведення у наступному році власного чемпіонату району. І основу цю, крім магдалинівців, топчинців складають дмухайлівці; провівши нелегкий сезон, згуртувавшись у непоганий колектив. В.Кравченко.
